Четвер, 2018-05-24, 4:29 PM
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт Бевза Григорія Петровича

Каталог файлів

Головна » Файли » Мої файли

Великі українці
[ Викачати з сервера (407.5Kb) ] 2015-10-09, 0:02 AM

Великі Українці                            

Повну версію збірки "Великі українці" можна "викачати з сервера" (під назвою матеріалу), нижче наводимо уривок...

Передмова

          Великі українці – люди, які багато зробили для української нації, яких пам'ятає український народ. Великі українці, відомі українці, славетні українці – синоніми. Їх багато, кілька сотень. Є окремі книги, наприклад «100 великих украинцев», Москва - Київ, 2002. В Інтернеті наведено 100 інших прізвищ, переважно відомих політиків, письменників, революціонерів, державних діячів, митців. Рідше пишуть про науковців: математиків, фізиків, хіміків, біологів, інженерів, селекціонерів, металургів та інших фахівців, які також примножили славу української нації. А вони – також Великі українці.

         В різні часи, зокрема для позакласних робіт з учнями і студентами, про кількох відомих українців я написав поеми. Комусь, можливо, вони будуть цікаві чи потрібні.

         Нижче подаю поеми і короткі біографічні довідки про таких Великих українців:

 Володимир Мономах,

 Григорій Сковорода,

 Тарас Шевченко,

 Микола Гулак,

 Георгій Вороний,

 Іван Франко,

 Леся Українка,

 Стефан Банах,

 Сергій Корольов,

 Віктор Глушков,

 Василь Сухомлинський,

 Ліна Костенко.

 

 

                                                      Володимир Мономах

 

         Володимио Мономах (1053 – 1125) – видатний державний діяч Русі, київський князь, син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха. Володів спочатку Черніговим, жив у Переяславській землі, в 1113-1125 роках був великим князем київським. Тимчасово об'єднав більшу частину території Київської держави. Від нього походять київська, смоленська і суздальська лінії Рюриковичів.

         Микола Костомаров писав: «Между древними князьями дотатарского периода после Ярослава никто не оставил по себе такой громкой и доброй памяти, как Владимир Мономах, князь деятельный, сильный волею, выдававшийся здравым умом посреди своей братии…». Особливо цікаве і корисне його «Поучение», вміщене в Лаврентіївському літописі.

 

 

              Повчання        

               

              На санях, як мовиться, я вже сиджу,

у вічність полину невдовзі.

Послухайте, діти, що вам я скажу,

чого не розказував досі.

 

Не можу в похід, як за давніх часів,

хоч кличуть брати, - вже не можу.

Тепер за Псалтир я, нарешті, засів,

за мудру навчительку Божу.

 

Не смійтеся тільки, як дехто, бува,

кепкує із мови старого.            

Це, може, останні напутні слова,     

тож їх не осуджуйте строго.

 

Ми, звісно, і грішні, і смертні усі,

над кожним ота, що з косою…    

Ніхто не уникне тієї коси –

ні силою, ані кисою.

 

Не бійтеся смерті, вона не мине,  

 і я її теж не боюся.                         

Найперше, найбільше турбує мене,

що станеться з рідною Руссю.

 

Сьогодні міцна вона, як булава,

велика – від моря до моря.

Такою її залишаю я вам,

не дайте зазнати їй горя.

 

А горе найбільше від сварок і чвар,

а надто, коли – брат на брата…

Від того ще гірше, аніж від хозар,

і рани болючі, і втрати.

 

Великі – о, Господи! – справи твої.

Молюсь - тобі відданий - щиро.      

Хай станеться так, аби діти мої       

жили без усобиць, у мирі.

 

Своє я віджив - як хотів, і як міг, 

служивши і Богові, й людям.

Та скоро, здається, на санях моїх  

у світ заземний ми відбудем.

 

В могилу меча покладіть і колчан,

щоб поруч були в домовині.

І батьківських не забувайте повчань,

дотримуйтесь – хоч половини.

 

 

Найперша порада – поборюйте лінь, 

в походах гоніть її, вдома;               

учіться усі, набирайтесь умінь        

і знань, котрі іншим відомі.

 

Умієте що – назавжди збережіть,

за цінність найвищу тримайте.

Невміння ж, яке заважатиме жить,

навчанням добротним долайте.

 

Живіть у труді, між веселих утіх,      

достойно і з вірою в Бога.              

І не обижайте ні смердів простих,

ні вдів, ні сиріток убогих.

 

На землі свої не пускайте біди,       

а надто - чужих лиходіїв.             

Розмножуйте і прославляйте роди:    

у дітях – найперша надія.

 

Хай ваші слова, діти, не голосні     

та змістом наповнені будуть.

А бійтесь найбільше брудної брехні,       

безпам’ятства, п’янства і блуду.               

 

Не шкодьте землі - ні своїй, ні чужій,   

ні селам не шкодьте, ні нивам.

Поводьтеся так, як достойні мужі,  

відважні, стійкі, не ліниві.

 

Шануйте гостей. І нещасних калік.

Не можете одарувати,                       

то слово привітне скажіть у їх бік,                               

і дайте чим нагодувати.

 

Жінок поважайте, кохайте, любіть,           

даруйте жадані їм речі,                                           

та дбайте і стежте пильніше, аби                              

не сіли вони вам на плечі.

 

Взірцем мені був мій покійний отець,

я завше наслідував тата.

П’ять мов тато знав, научився не десь,

умів і писати, й читати.

 

Він твердо відстоював єдність Русі,

і словом розумним, і військом.

Не раз усмиряв і розводив князів,

засуджував чвари князівські…

Тепер розповім, як я жив, що робив.

Трудився з тринадцяти років:

охотивсь на звірів, і недругів бив,

і втрат зазнавав, і мороки.

 

Галопом гасав з моїм вірним конем,

мечем міг прицільно рубати,

з водою ладнати умів, і з вогнем –

тепер є про що пригадати.

 

Ловив я, бувало, і диких коней,

в долинах ловив і між нетрів.

І турили тури рогами мене,

кусали ведмеді і вепри.

 

Олені напали - відразу удвох.

кололи, топтали ногами.

І кров’ю стікав я, та милував Бог.

і - бачите – досі між вами.

 

Ще гірше, як звірі, і люди, було,

вистежували, нападали,

словами і стрілами множили зло,

і жити, як слід, не давали.

 

Ходили на прю закарпатські князі,

поляки, угорці і чехи,

а ми їх за межі святої Русі

прогнали ген-ген як далеко.

 

Незваним чужим я ще з юних часів

нагонив і страху, і ляку:

топтав і рубав, і пожежу гасив -  

оту, що вчинили поляки.

 

Від рідних осель, і містечок і нив

відгонив поріддя недобре:

до Чеського лісу невірних гонив,

де річка звивається Одра.

 

Дружину свою я беріг і любив -

на стійбищах і у погонях.

Що отрок мав порати, те я робив,

і те, що робити мав конюх.

 

Ночами я часто дружину стеріг, 

аби вороги не підсіли;

а спати і в час полуденний не гріх, 

бо сон той примножує сили.

 

Серед в’ятичів і на Волзі бував, 

також на Волині, в Бересті,

і скрізь мізкувала моя голова,

не гублячи совісті й четі.

 

І половців гнали ми аж за Хорол,  

і в лісі густому, і в полі;                       

і ханів відомих немало зборов,   

хоч згодом пускав їх на волю.

 

Ганялися довго ми за Боняком,     

за ханом отим шолудивим;               

а він, наче в’юн, і біжком, і повзком 

зникав якимсь робом предивним.

 

З кочівними всяке траплялось. Хоча 

бували зрадливими хани.

А от половецьких чорнявок-дівчат   

дружинники палко кохали.

 

Сестер мав немало і десять братів.  

Олег – той недобре повівся…     

Олегу віддав я Чернігівський стіл,

а сам в Переяславі всівся.

 

Нарешті у Київ – прославлений град - 

народ запросив, до престолу.

І вже літ дванадцять у ньому підряд

я правлю, здається - достойно.

 

Робіть добрі справи на грішній землі, 

не бійтесь ні болю, ні крові.

Відгоньте думки невеселі і злі,              

і будьте щасливі й здорові.

 

А клятви святої не переступіть:   

де зрада – немає там слави.                

Керуйте у межах князівських угідь  

і дбайте про єдність Держави!

 

Тримайтеся далі від бруду і зла,    

і пийте, і бавтеся в міру.                 

Який би у душах не трапився злам,   

відстоюйте батьківську віру.

 

Тіла ваші краще хай будуть худі,

а душі наповнені й чисті,               

наїдки й напитки творіте в труді,     

а славу і почесті - в хисті.

 

Обходьте, сини, недостойних венер,

подалі від них якомога.

Душею частіше здіймайтеся вверх,

очима ж – дивіться під ноги.

 

Зухвалості, чванству і гонору – ні!

Як мовите, мовте ласкаво.

І грубість, і дурість від себе гоніть,

і слово нещире, лукаве.

 

Чужому навчайтеся, діти, проте

в чужинство аж надто не пніться,

бо те, що за морем росте і цвіте,

для нас не завжди знадобиться.

 

Живіть за законом і - буде гаразд.

Не прагніть занадто багато:

щоб добре було і для вас, і для газд,

і Русь щоб могла процвітати.

 

Любіть і трудіться. І будуть тоді

і хліб на столі і оливи..                 

Бо тільки у мирі, в любові й труді 

людині живеться щасливо.

 

Святині батьків ваших не посраміть,

належне віддайте земельці...

І всі, хто цю грамотку чує, прийміть

її щонайближче до серця.

 

 

                                                    Григорій Сковорода

 

         Сковорода Григорій Савич (1722 – 1794) – видатний український просвітитель, ....

 

 

 

Категорія: Мої файли | Додав: bevz
Переглядів: 230 | Завантажень: 34 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 123
Друзі сайту mathlessons.ucoz.com
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0