Неділя, 2018-11-18, 3:03 PM
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт Бевза Григорія Петровича

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

ХVІІІ І XIX СТОЛІТТЯ

      Ставлення до математичної освіти в Російській імперії (і в тих частинах України, які  їй належали) почало змінюватись тільки в 18 ст. Петро І розумів, що без хлопців, які знали б хоч початки арифметики і геометрії, не можна мати справжніх навігаторів, бомбардирів, саперів та інших військових спеціалістів. Тому він вже 1701 р. видав указ про створення в Москві математико-навігацької школи. Зробити це виявилось нелегко, бо досі ніякої початкової освіти в Росії не існувало, як і будь-яких підручників математики. Тому до школи багатьох брали "со принуждением". Оскільки появилась велика потреба в підручниках математики, то відразу організували і друкування книги Л.Магницького. Повна її назва "Арифметика, сиречь наука числительная. С разннх диалектов на словенский язык переведенная и во едино собрана и на две книги разделена". Надруковано її в 1703 р. Як перший підручник математики в Росії, ця книга досить повна, гарно оформлена, але коштувала дуже дорого і тираж її був невеликий. Тому далеко не кожен учень мав її. Цією книгою по суті і починається розвиток шкільної математики в Росії.

         У 1714 р. Петро І приказав створити цифірні школи. Не забув і  за розвиток науки. У 1724 р. створив Академію наук, до якої запросив (за досить велику платню) відомих європейських учених: М.Бернуллі, Д.Бернуллі, Х.Гольдбаха, Л.Ейлера та ін. При Академії відкрили гімназію і університет. Правда, студентів у них навчалось небагато, майже стільки, скільки нараховувалось академіків та професорів. А в окремі роки студентів в університеті не було зовсім. Надто не хотіли іти російські хлопці в науку. Тікали вони також з цифірних шкіл. Так, до однієї з них набрали 96 учнів, з яких: навчили 4, випустили канцеляристами 2, віддали в солдати 1, "отлучились от арифметической школи самовольно" 59, решта 32 учні продовжувала навчання. В 1722 р. із московської навігацької школи втекло 127 учнів.21

        Після смерті Петра І увага до математичної освіти в Росії замітно знизилась. І підручники з математики після виходу книги Л. Магницького не друкувались півстоліття. Тільки згодом появились такі книги.

Н.Муравьев. Начальное основание математики, 1752.

Н.Г.Курганов. Универсальная арифметика, 1757.

С.Я.Румовский. Сокращенная математика, І760.

М.Курганов. Генеральная геометрия, 1765.

Д.С.Аничков. Теоретическая и практическая арифметика, 1765.

Н.Г.Курганов. Арифметика или числовник, 1771.

          Г.В.Крафт. Краткое руководство к теоретической геометрии, 1784.

В.Никитин, П.Суворов. Тригонометрия, две книги, 1787.

М.Е.Головин. Плоская и сферическая тригонометрия, 1789.

         У 18 ст. за цими книгами працювали і російськомовні школи України. А їх з часом ставало все більше. Внаслідок другого і третього поділів Польщі (1793 і 1795 рр.) більшість українських земель, які раніше належали Польщі, відійшли до Росії. З них згодом і утворились Київська, Подільська і Волинська губернії. Школи цих губерній поступово перехо­дили з польської мови на російську, а отже - з польських підручників на російські.

        Закриття польських шкіл у наших краях почалось ще раніше, тільки робилось це немов би руками українців. Згадаймо, наприклад, Уманську василіанську школу. У ній навчалось біля 400 учнів, більшість з яких - українці. Курс математики у ній був досить солідний на ті часи. Вивчали, зокрема, додатні і від’ємні числа, десяткові і шістдесяткові дроби, многочлени, добування квадратних і кубічних коренів, арифметичні і геометричні відношення, геометричну пропорцію, правила трьох і п’яти, геометричну прогресію, логарифми. 3 геометрії розглядали означення основних геометричних понять, аксіоми Евкліда, доведення теорем, вимірювання на місцевості, обчислення площ. Доводили також кілька стереометричних теорем, виводили формули для обчислення об’ємів геометричних тіл. Розглядались також елементи плоскої і сферичної тригонометрії. 1768 р. гайдамаки-колії, захопивши Умань, покололи майже всіх уч­нів, яких застали в школі, а трупи повкидали в криницю. Врятувався тільки Ромуальд Рильський - дід і прадід наших відомих патріотів Тадея і Максима Рильських – та ще його молодший брат22.

       Згодом польські школи стали закривати масово. Після придушення по­льського повстання 1831 р. на Правобережній Україні відразу закрили 245 шкіл, а інші переорієнтували на російський лад.

       На початку 19 ст. в усій Російській імперії діяло всього 49 головних і 239 малих училищ, навчалось у них всього 22200 дітей. В українських губерніях тоді існувало 8 головних (1701 учень) і 17 малих (1628 учнів). Згодом деякі головні училища стали гімназіями: Харківська, Чернігівська і Катеринославська (1805), Новгород-Сіверська і Полтавська (1808), Київська (1812), Вінницька і Херсонська (1814). Усі ці гімназії працюва­ли тоді за статутом І804 р., в якому, зокрема, постановлялось: "Кожна гімназія має вісім учителів... Один учитель викладає чисту і прикладну математику та експериментальну фізику... Усіх вчителів гімназії призначає той університет, в окрузі якого є гімназія. До гімназії приймаються всякого звання учні, що закінчили науки в повітових училищах або -в інших училищних закладах... У кожному класі навчання триває до 30 годин на тиждень. Учитель математики та фізики викладає уроки щотижня по 18 годин: у І класі навчає по 6 годин щотижня, проходячи по порядку частини чистої математики: алгебру, геометрію та плоску тригонометрію... У другому класі цей самий учитель, навчаючи по 6 годин щотижня, закінчує чисту і починає прикладну математику та експериментальну фізику... У гімназії щороку проводяться відкриті іспити... Дирек­тор для кожної науки призначає певне число куль. Наприклад, числом 90 можна позначити ступінь досконалості в алгебрі. Знання учня, що уже закінчив початкові дії з числами простими й складними, позначає він числом 20. Для тих учнів, які знають розв'язування рівнянь 1-го степеня, додає 10 куль, 2-го степеня - 15 куль, 3-го степеня - 20 куль, 4-го етепеня - 25 куль"23.

        Такі були гімназії. Не слід однак забувати, що на всій Україні (за виключенням Галичини) їх існувало всього 8, а в кожній - тільки один учитель математики і фізики. Всього 8 учителів математики і фізики! Тепер академіків більше. Ось у чому головна суть тодішньої політики: простим людям не треба освіти. Катерина ІІ наголо- шувала: «Черни не должно давать образования". В освіченій Україні школи закривали, освічених людей, таких як Ф.Прокопович, забирали в Москву, Петербург. Прорубуючи вікно в Європу, Росія водночас замуровувала двері з України в Європу.

        Існували тоді в наших краях і школи нижчих рівнів, найбільше - одно-класних з трирічним терміном навчання. Були ще двокласні церковнопарафіальні з п’ятирічним терміном навчання. В останніх на вивчення арифметики в першому, другому,... п’ятому класах відводили відповідно 5, 6, 6, 4, 4 уроки щотижня. Але дітей, які закінчували 5 класів, було дуже мало. Ті, які ходили до школи, найчастіше обмежувались одним класом. А переважна більшість сільських дітей взагалі до школи не ходили.

        Слід також враховувати, що з українською мовою навчання шкіл в Російській імперії не було жодної. Основна стратегія - русифікувати всіх. Наприклад, кавказців тодішні російські керівники називали тубільцями і вимагали, що "кавказцы должны переродиться и стать истыми русскими". Бо на Кавказі "более влиятельными во всех сферах должны быть отнюдь не туземцы, то есть отнюдь не армяне..., а природные русские люди»24. Багато робилося для "обрусения" й інших неросійських територій Російеької імперії, але їх хоч визнавали неросійськими, не заперечували їхніх мов. На Україні ж влада взагалі заборонила українську мову: "не было, нет и не может быть!" Тому - жодної школи з українською мовою навчання, жод­ного українського підручника, жодного українського вченого.

        І все ж українські вчені були, у тому числі й найвїдоміші математи­ки. Які найвідоміші математики Росії після швейцарця Л.Ейлера? М.В.Остроградський і В.Я.Буняковський. Українські математики. Хоч їх аж до розпаду СРСР називали російськими. Навіть в українських книгах, навіть відмічаючи, що Остроградеький до кінця своїх днів розмовляв з досить помітним українським акцентом.

        М.В.Остроградський був не тільки першокласним математиком-науковцем, а й прекрасним педагогом, математиком-методмстом. Зокрема, він написав "Посібник початкової геометрії", "Про­граму і конспект тригонометрії для військово-навчальних закладів" тощо. Він ще в середині 19 ст. висловив ідеї, які згодом лягли в основу між­народного руху за реформму шкільної математичної освіти, випередивши майже на півстоліття Ф.Клейна. А в книзі, написаній разом з французьким професором  А. Блюмом, він висловив багато конкретних ідей і пропозицій, корисних для всіх педагогів. Думається, що історію розвитку передових ідей в українській методиці математики слід розпочинати з аналізу ідей Остроград- ського.

        В кінці 19 ст. на вивчення математики в І, ІІ, ІУ, У і УІ класах     гімназій   відводили по 4 години щотижня, а в Ш, УП і УШ класах - по З години. Всього - 29 годин. У прогімназіях - 17 годин, в реальних гімназіях - 16 годин.

       Ось за яким навчальним планом працювали реальні гімназії: закон божий - 6, російська словесність - 15, латин­ська мова - 18, німецька мова - 12, французька мова - 11, історія - 12, природо- знавство - 19, математика - 16 годин. Успішність учнів була дуже низькою, В нижчих класах вона часто не досягала 50 %. Багатьох учнів за неуспішність виключали з гімназій та інших навчальних закладів.

        Які вчителі працювали тоді в середніх школах? Високоосвічені і найкращі спеціалісти, такі як К.М.Щербина, С.І.Шохор-Троцький та ін. Матеріально вони забезпечувались краще, ніж тепер академіки. Для прикладу розглянемо провінційне місто Умань. Середню школу тут відкрито 1883 р., через 4 роки вона стала шестикласною. Навчалось у ній всьо­го 209 хлопчиків. Це - на 300 тисяч душ Уманського повіту! Математику в Уманській гімназії вели два вчителя: надвірний радник, випускник Московського університету, кандидат фізико-математичних наук, кавалер ордена св. Станіслава Смолич Корній Іванович (батько відомого письменника Юрія Смолича) і випускник С-Петербурзького університету, кандидат фізико-математичних наук Долгушін Павло Олександрович - відомий методист-математик, автор підручників "Алгебра", "Геометрія" та ін. К.І.Смолич отримував  892 крб., П.О.Долгушін - 588 крб. на рік. Директор гімназії - статський радник, випускник Київського університету, кавалер ордена св. Анни - одержував 2140 крб. Пуд жита тоді коштував біля 20 копійок, фунт хліба житнього – 2 коп, баранини – 15 коп. Черевики хромові коштували тоді 4 рублі, а дитячі – 1 руб.  За цілий день найважчої фізичної праці робітнику платили біля 30 коп. То ж природньо було, що навіть рядовий учитель гімназії мав прислугу, їздив до школи каретою, матеріально жив набагато краще, ніж тепер живе відомий академік. Правда, учителів гімназій було тоді менше, ніж тепер академіків.

        Найвідоміші методисти-математйки кінця 19 ст.

        М.Є.Ващенко-Захарченко (1835 - 1912). Народився в с. Маліївці  на Полтавщині, навчався в Київському університеті і Парижі. Професор Київ­ського університету, автор книг "Початки Евкліда з пояснювальним вступом і тлумаченнями" (1880), "Історія матема- тики" (1883), "Елементи геометрії в об’ємі гімназичного курсу" (1883).

        В.А.Євтушевський (І836 - 1888). Народився в Полтаві, закінчив Пе­тербурзький університет. Був засновником кількох педагогічних закладів, редактором ж. "Народна школа". Йому належать ідеї концентричного вивчення шкільної математики, пропедевтики  геометрії і алгебри. Його "Збірник арифметичних задач" витримав більше 30 видань.

        С.І.Шохор-Троцькиї (1853 – 1923). Народився в Кам’янці-Подільсько­му, навчався в Київській і Херсонській гімназіях, в Берліні, Кенігсбе­рзі. Творець методу доцільних задач, автор книг "Мета і засоби виклада­ння математики" (1893), "Методика арифметики»  (І896),  "Геометрія на задачах" (1908) та ін.

        С.Й.Шатуновський (1859 - 1929). Народився в с. Велика Знам’янка на Запоріжжі, навчався в Херсоні, Петербурзі. Професор Одеського універ­ситету, один із засновників Одеської школи математиків. Автор праць "Про вимірювання прямолінійних відрізків і побудови за допомогою циркуля і лінійки", "Методи розв'язування задач прямолінійної тригонометрії та ін.

        Важливу роль у розвитку методики математики в Україні відіграли створені тут в кінці 19 ст. природознавчі і математичні товариства: Київське товариство природознавців (1869), Київське фізико-математичне товариство (1889), Математичне відділення Новоросійського товариства природознавців (І876), в якому з 1888 р. діяла окрема секція елементарної математики і фізики; Харківське математичне товариство (1879)  та ін.       

        У Києві з 1884 р. почав виходити "Журнал элементарной математики", організований відомим професором В.П.Єрмаковим. У 1891 р. він переріс у "Вестник опнтной физики и элементарной математики", який регулярно виходив спочатку в Києві, потім в Одесі аж до 1917 р. Це був найавторитетніший журнал для вчителів математики і викладачів інших навчальних закладів усієї Росії. В Одесі появилось також перше в Росії спеціалізоване видавництво фізико-математичної літератури Маthesis. Взагалі, в кінці 19 ст. в Україні утворився найавторитетніший у всій Російськії імперії центр розвитку і вивчення елементарної математики26. Були люди - справжні ентузіасти, які любили шкільну математики, розвивали її, популяри­зували, намагались донести до народу. І був народ, який прагнув просві­титись. На жаль, чужа влада всіма засобами намагалась не допустити того. Тодішня влада наголошувала: "Необходимо всеми силами бороться против народного образования. Если Россия сопротивлялась сколько-нибудь успешно духу времени, то этим мы обязаны до известной степени безграмотности народа"27.

       Усі згадані журнали і шкільні підручники друкувалися в Росії тільки російською мовою. А чи існували тоді українські підручники? Існували. Тільки не в Росії. В.І.Ленін писав про українців: "Кроме Галиции, у этого народа нет и быть не может уголка свободы" (т.2З, с.109). А чому "и быть не может"?

        В Галичині українці теж не мали власної держави. Але школи мали. В І821 р. в Східній Галичині діяло 1226 українських шкіл, їх відвідувало 41 390 учнів (з 372301 дітей шкільного віку). Після революції 1848 р. там  утворено Краєву шкільну раду, яка займалась і виданням шкільних підручників. У 1849 р. вона й надрукувала перший підручник математики українською мовою. Це - підручник арифметики для першого класу, його автор Ф.Мочнік. Крім арифметичного матеріалу, в ньому  містились і елементи геометрії, матеріал подавався в еврістичній формі, індуктивним методом.

       Ф.Мочнік ( І8І4 - 1892) - професор елементарної математики і купець­кої арифметики Львівської технічної академії. Його підручники друкува­лися німецькою, польською, чеською, словенською, хорватською, італійською мовами, багато разів передруковувались. Навіть у 1909 р. старшокласники більшості австрійських шкіл, у тому числі й українці, користувалися підручниками Мочніка. У них чітко викладено програмний матеріал, вдало його розмішено. Правда, перші українські підручники математики нам читати нелегко, бо українська математична мова тоді тільки створювалась, до того ж - на основі галицьких діалектів. Нижче передруковано титульну сторінку одного  підручника.

 

          КНИЖКА РАХУНКОВА

                            для

                 австрийских звичайних шкіл народних

              Видає в трох частях

        Трета часть: Висший відділ

                      Составив

                Др. Франц Мочнік

      Пересмотрене виданє з року 1895

                   Ціна оправленого примірника 50 галерів

                       У Відни

В ц.к. накладї шкільних книжок

                           1896

 

     Перекладали українською мовою підручники Ф.Мочніка спочат- ку Дейницький, Савицький, Огоновський. Згодом перекладачі підручників Ф.Мочніка вносили до них різні уточнення і зміни, а ще пізніше створили і власні оригінальні підручники. Згадаємо  авторів перших українських підручників математики,  надрукованих в Галичині в кінці 19  і на початку 20 ст.

       Е.Савицький (1845 - 1924) - професор Львівської академічної гімна­зії, директор Тернопольської гімназії, автор підручника геометрії для старших класів.

       П.Огоновський (1853 - 1917) - професор Львівських гімназій, автор підручників арифметики, алгебри і фізики для молодших класів гімназій.

       В.Левицький (1872 - 1956) - доктор філософії, учитель математики, інспектор, автор біля сотні друкованих праць. Разом з П.Огоновським написали підручник алгебри для вищої гімназії.

       М.Грицак (1872 - 1933) - професор ІУ Львівської гімназії, директор Перемишльської української гімназії, автор підручників геометрії і алгебри для багатьох класів.

       М.Чайковський (1887 – 1970) - професор, син відомого письменника Андрія Чайковського, автор підручників «Алгебра», "Тригонометрія"; надрукував понад 150 наукових праць, з них 10 книг. Один з творців української математичної термінології. Безпідставно репресований в СРСР.

        Працювали в галузі методики шкільної математики в Галичині також І.Ситницький, І.Чайковський, В.Санат, К.Чайковський, Т.Грицак, Н.Садовський, В.Стасюк та ін.

        Особливо велику роботу західноукраїнські методисти-математики вели в напрямі удосконалення української математичної термінології. Починаючи з 1897 р., Львівське Наукове Товариство ім. Т.Шевченка систематично друкувало "Збірник математично-природописно-лікарської секції" ( вийшло 32 томи). Це товариство 1902 р. прийняло математичну термінологію, опрацьовану В.Левицьким. 1934 р. надру­ковано "Систематичний словник української математичної термінології", його частину, яка стосується елементарної математики, склав М.Чайковський. В 1909 р. у Східній Галичині працювало 2375 українських народних шкіл. Дітей навчали тільки ті вчителі, які успішно склали кваліфікаційні іспити. Комісія приймала іспити раз у три роки. До іспитів допускались тільки ті, хто закінчив учительську семінарію і мали не менше двох років практики в школі. Кваліфікаційний іспит включав письмову роботу з математики і проведення практичного уроку.

Категорія: Мої статті | Додав: bevz (2012-02-03)
Переглядів: 1108 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 126
Друзі сайту mathlessons.ucoz.com
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0