Четвер, 2018-05-24, 4:47 PM
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт Бевза Григорія Петровича

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Микола Гулак

           Минає 190 років від дня народження відомого нашого земляка – мислителя, політика, мовознавця і математика Миколи Івановича Гулака. Дивною він був людиною, активною, діяльною, цільною, ідейно чистою, націленою вперед, небайдужою до людських душ. В нашій історії він відомий насамперед як один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства. Хоч насправді саме він був організатором, а не «одним із…». З цим погодиться кожний, хто ознайомиться зі справами кириломефодіївців. Імператор Микола І саме М.Гулака вважав організатором «Украйно-Словянского общества», тритомник [4] починається «Справою М.І.Гулака», і покарали його найвідчутніше, набагато дошкульніше, ніж, наприклад, М.Костамарова. За винятком Т.Шевченка, бо поета покарали за дещо інше.

За радянської влади М.Гулака згадували рідко, зокрема, його математичні праці. Наприклад, у п’ятитомній «Истории отечественной математики» [3], де йдеться про історію творення неевклідової геометрії, згадується навіть поет Гулак-Артемовський, який до геометрії ніякого відношення не має, а про М.Гулака, який першим у Росії визнав творіння М.Лобачевського правильним і оцінив його як найбільше відкриття, навіть не згадано. Тільки в останні десятиліття інтерес до М.Гулака і до його математичних творів зростає. І не випадково, бо то була Людина, якою мають гордитися українці.

           Серед українців він був першим сходознавцем. Добре знав українську, російську, німецьку, французьку, латинську, грецьку, кілька східних мов. Німецькою навчався у Дерптському університеті, французькою писав і друкував наукові праці, грецьку і латинську знав як учитель цих мов, грузинську, таджицьку і кілька інших мов кавказьких народів вивчив, живучи кілька десятиліть серед них і досліджуючи праці Хайяма, Гафіза, Фізулі, Нізамі, Руставелі та інших поетів Сходу. Про нашого славетного земляка Роман Іваничук написав роман «Четвертий вимір», за якого отримав Національну премію ім. Т.Шевченка. В післямові до роману він дав і загальну характеристику: «Микола Іванович Гулак – найактивніший організатор Кирило-Мефодіївського братства, видатний математик свого часу, юрист, літературознавець, орієнталіст, перекладач, філософ, людина енциклопедичних знань, політолог, який досконало знав близько двадцяти мов».

            Хто він? Рік і місце народження М.Гулака різні видання наводять неоднакові. Найточнішими слід вважати наведені в [4, с. 468]. Бо в цьому збірнику дано багато десятків документів, які готувалися на найвищому рівні.

             Микола Іванович Гулак (1821 – 1899) народився 25 травня у Варшаві. Його рід походив з дворян Золотоніського повіту Полтавської губернії. Прадід був генеральним обозним при гетьмані П.Дорошенко, дальшими родичами були Гулаки-Артемовські – поет і композитор, батько пропагував сільськогосподарські науки, писав статті про зрошення південних степів. Сам М.Гулак був рідним дядьком матері В.Вернадського – першого Президента Української АН.

            Дитячі і юнацькі роки Микола провів у селі Миколаївка Олександрівського повіту на Херсонщині. Закінчивши місцеву гімназію, він навчався у Дерптському університеті (Естонія), юридичний факультет якого закінчив 1844 р. З 1845 р. служив у київського генерал-губернатора на посаді перекладача-археографа. Брав найактивнішу участь у заснуванні Кирило-Мефодіївського братства. В січні 1847 р переїхав до Петербурга, в березні його арештували. Кілька місяців відбував покарання у Петропавлівській фортеці, 3 роки - у Шліссельбурзькій фортеці; після того вислали до Пермі. Тільки через 12 років він повернувся в Україну, став учителювати. Був учителем:

           1859 – 1861 –  російської мови, географії, математики ліцею в Одесі,

           1861 – 1862 – історії в Кушніковському жіночому інституті у Керчі;

           1862 – 1863 – математики в гімназії Ставрополя;

           1863 – 1867 – фізики і космографії Кутаїської гімназії;

           1867 – 1886 -  математики, фізики, латинської і грецької мов в Тифліській гімназії.

           Вийшовши у відставку, М.І.Гулак переїхав до азербайджанського Єлисаветполя (Кіровабад, Гянджа), там і помер. Широка вулиця у тому місті названа його іменем. На стелі, зведеній в честь Нізамі, є і портрет славетного українця.

           Математикою М.Гулак цікавився ще до заснування Братства. 1846 р. він просив одного свого знайомого поради, за яким підручником краще опановувати курс вищої математики. Зберігся лист до М.Гулака, у якому той товариш характеризує курс Франкера: «Всякий, кто хочет истинно заниматься математикой и познать ее по хорошим началам, должен быть благодарен Франкеру за его труд…». Далі майже на пів сторінки дається характеристика того курсу [4, с 98]. Отже, ще до ув’язнення М.Гулак мав намір самостійно опрацювати університетський курс вищої математики. Ймовірно, щоб краще з’ясувати сутність простору. В тюрмі опрацьовував математику самостійно. Згодом здійснював математичні дослідження, насамперед пов’язані з неевклідовими геометріями і чотиривимірним простором. З математики М.Гулак опублікував такі праці:

            «Етюди про трансцендентні рівняння» - Одеса, 1859.

            «Опыт геометри о четырех измерениях. Геометрия синтетическая». – Тифлис, 1877.

            «О настоящем положении европейского градусного измерения» - Записки Кавказского отдела имп. Русского географического общества, кн. УІІІ, 1873.

             Не слід думати, що в першій книжці розглядаються питання, якими тепер наповнюють праці про трансцендентні рівняння. Основний зміст першої книжки М.Гулака зводиться до вивчення властивостей функції, оберненої функції . Її він назвав «трансцендентним коренем другого порядку» і позначав символом R2 . Далі йдеться про рівняння

                                         

 та інші подібні йому рівняння з уявними показниками степенів ( - дійсні числа). Тут вводяться аналоги тригонометричних функцій косинуса і синуса і відповідних гіперболічних функцій, створюється своєрідна псевдотригонометрія. Чому саме такі рівняння і псевдотригонометричні функції цікавили автора книжки? Декому це здається дивними. Насправді нічого дивного тут немає: до подібних рівностей і виразів М.Гулака приводили дослідження істинності неевклідових геометрій. Обґрунтовуючи свою геометрію, М.Лобачевський використовував рівності

                                        П(х) = е  і   е

і багато інших подібних трансцендентних функцій [3, с 177]. Не виключено, що подібні дослідження здійснював і М.Гулак. А виявивши багато властивостей таких рівностей, не відомих науковцям, він зібрав їх до одної книжки. У другій своїй науковій праці він використовував формули псевдо тригонометрії.

Докладний аналіз книжки є у статті  [1].

              Більший інтерес викликала друга книга М.Гулака. Її вступна частина – «Розмова про простір». Вона написана у формі діалога між автором і його другом В і починається обміном думками про теорії Миколи Коперника і Миколи Лобачевського. Робиться і узагальнення: «Отже, ми, словяни, можемо пишатися двома славними іменами в галузі математичних наук: Коперніком і Лобачевським, хоч зловмисні німці заперечують національність першого і оригінальність мислі другого. Хай живуть Копернік і Лобачевський, хай живе слов’янська наука[2, с 117]. У цьому реченні – відповідь на багато питань, які виникають при ознайомленні з діяльністю М.Гулака. Згодом подібні порівняння висловлювали і зарубіжні автори. Наприклад, В.Кліффорд у 1879 р. писав: «Чем Коперник был для Птолемея, тем Лобачевский был для Евклида. У Коперника и Лобачевского имеется интересная общая черта – оба они славяне. Каждый из них произвел революцию в научных воззрениях, и обе эти революции имеют одинаково громадное значение – это революции в нашем понимании Космоса» [3, с. 178]. Тепер до поляка Коперника і росіянина Лобачевського, які мислено досліджувати Космос, слід би додати і українця C.Корольова, який практично вивів людину у Космос. Це – правда. І обминати її українцям не треба.

            М.Гулак високо цінував геній М.Лобачевського. Хоч здається, не знав, що славетний математик мав безпосередні стосунки з двома його колегами – членами Кирило-Мефодіївського братства, Г.Андрузьким і І.Посядою. Цих двох студентів Київського університету за вказівкою імператора вислали до Казані в розпорядження попечителя Казанського учбового округу М.І.Лобачевського. Документи про це є в [4, с. 511-651]. Зберігається і лист Г.Андрузького до М.Лобачевського, в якому є і таке: «Вы меня называли Гришею, и я не могу не считать вас как бы вторым отцом моим». [4, с. 515].

            Дехто дивується, чому М.Гулак не зосереджувався на чомусь одному, зокрема – від трансцендентних рівнянь перескочив до чотиривимірного простору. Він досліджував і творив трансцендентність! Що це таке? Це – вихід за межі: transcendentis - той, що виходить за межі. Що зробив Коперник? Вийшов за межі загальноприйнятого і проголосив, що Земля обертається навколо Сонця! Вийшов за межі і Лобачевський: можливі і неевклідові геометрії! Найвизначнішими науковцями М.Гулак вважав тих, що виходив за межі – відомого, загальновизнаного, установленого законом тощо. Тож і сам брався за подібні дослідження. Науковці займаються відомими видами рівнянь; спробуємо вийти за межі тих видів. Усі вважають, що простір тривимірний; спробуємо вийти за межі цих поглядів. Здається, що і організовуючи Кирило-Мефодіївське братство, він дотримувався подібної ідеї. Люди вважають, що є тільки три дороги, три сфери служіння: служити рідним, служити нації, служити «Отчизне» (Імперії Миколи І). А чи не вийти за межі того і служити Слов’янству?  Дорого він поплатився за спробу реалізувати той намір. Але насамперед через те його не забувають досі.

             «Спроби геометрії з чотирма вимірами» - основна математична праця М.Гулака.  Її він надрукував з присвятою: «Памяті Лобачевського». Він відкриття Лобачевського вважав одним з найцінніших. І справедливо докоряв вітчизняним науковцям: «Ми ще такі бідні справжніми вченими… Та от зявилась людина, кинула геніальну ідею, але вона пройшла безслідно для сучасників, поки, нарешті, через 30 років – далеко на чужині – інший геніальний діяч не підхопив цієї ідеї і не розвинув у цілий світогляд… Дійсно, якби не зявився спершу Лобачевський і не довів фактично можливість побудувати нову геометрію, незалежну від аксіоми Евкліда, чи міг би тоді Ріман додуматись до своєї прекрасної теорії простору?».

            У книжці М.Гулака чотиривимірний простір розглядається як узагальнення тривимірного евклідового простору, як простір, у якому існують чотири попарно перпендикулярні прямі. При цьому пояснюється, що «жоден рисунок, жодна модель, жодне зусилля уяви не можуть дати нам ясного уявлення про обрис фігури з чотирма вимірами, бо й наші матеріальні відчуття, й наша уява пристосовані лише до простору трьох вимірів. Залишається тільки мислення, за допомогою якого ми можемо засвоїти собі закони, що діють у просторі чотирьох вимірів».

            Слова курсивом виділяв автор книжки. Тільки мислення! А воно в різних людей різне. Не дивно, що багато навіть відомих математиків не розуміли книжки. Подібно до того, як не розуміли праці М.Лобачевського. Фахівці відмічають деякі недоліки книжки, але відзначають і головне: «Незважаючи на ці недоліки, робота Гулака була для свого часу корисним надбанням вітчизняної математичної літератури – адже це булла перша у нас (і одна з перших у світовій літературі взагалі) книга, що давала досить систематичний виклад геометрії чотиривимірного простору» [1, с. 61].

             Одна з перших книг на дану тему у світовій літературі! Перша – для цілої півпланети! Ще й на тему, яка найбільше прославила словян – про Космос. Праці М.Гулака – найвідважнішого і найстійкішого українського патріота і одного з найкращих мислителів людства - потрібно нарешті перекласти українською мовою і надрукувати. І не тільки згадані. Розглянута монографія «Спроба геометрії чотирьох вимірів» мала підзаголовок «Геометрія синтетична». Написав М.Гулак також її продовження:  «Аналітична геометрія з чотирма вимірами і з сферичною тетраедрометрією»  Цю працю досі не надруковано. За життя профессора І.К.Андронова вона зберігалася в його колекції книг і рукописів.

 

 

                                                       Література

 

1.      Гайдук Ю.М., Лейбін О.С. Математична діяльність М.І.Гулака. // зб. З історії 

      вітчизняного природознавства. – К.: Наукова думка, 1964.

2.   Іваничук Р. Четвертий вимір. Роман. – Харків, «Фоліо», 2008.

3.   История отечественной математики, т. 2. (отв. ред. И.З.Штокало). – К.:

      Наукова думка, 1967.

4.      Кирило-Мефодіївське товариство, т. І. (упорядник І.І.Глизь). – К.: Наукова 

      думка, 1990.

 

        Про Миколу Гулака я написав поему «Миколіада»



Категорія: Мої статті | Додав: bevz (2011-06-02)
Переглядів: 6800 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 123
Друзі сайту mathlessons.ucoz.com
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0