Четвер, 2018-05-24, 4:29 PM
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт Бевза Григорія Петровича

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

МОДЕРНІЗАЦІЯ І ПЕРЕБУДОВА

МОДЕРНІЗАЦІЯ  І  ПЕРЕБУДОВА

       Найбільших змін зазнала шкільна математика в роки модернізації, здійснюваної в 70-х роках, коли шанувальники ідей Бурбакі вирішили осучаснити шкільний курс математики. За рубежем рух за модернізацію почався раніше, насамперед завдяки виступам і публікаціям Ж.Папі. Пропонувалось шкільну математику будувати на основі теорії множин і відношень, з використанням теоретико-множинних і логічних понять та символів. В геометрії проголошувалось: "Геть Евкліда!", "Смерть трикутникам!" Пропону- валось більшість теорем доводити не за ознаками рівності трикутників, а з допомогою геометричних відображень. В алгебрі намагались значно розширити поняття функції і розглядати математичні структури.

         В СРСР комісію по визначенню нового змісту шкільного навчання ор­ганізовано в грудні 1964 р. Її математичну секцію очолив академік А.М.Колмогоров. Реформа проводилась широко- масштабно. У 1967-1968 рр. комісія опублікувала кілька проектів нових програм, спеціалісти обговорили їх, виявили найкращий варіант. На його основі кілька авторських колективів створили нові підручники. Кращими виявились книги:

Н.Я.Віленкін та ін. Математика, підручник для 4, 5 класів.

Ю.М.Макаричев та ін. Алгебра, підручник для 6, 7 і 8 класів.

       Інші книги не дотягнули до підручників, але служили в ролі підручників. Це - навчальні посібники:

       А.М.Колмогоров та ін. Геометрія, для 6, 7 і 8 класів.

       В.М.Клопський та ін. Геометрія для 9-10 класів,

       А.М.Колмогоров та ін. Алгебра і початий аналізу для 9-10 класів.

       Примітка. Навчальний предмет "Алгебра" в старших класах перестав існувати в 1968 р. Тоді ж  ліквідовано і "Тригонометрію", а з цих двох навчальних предметів створено один: "Алгебра і елементарні функції". Вивчали його старшокласники спочатку за посібниками Є.С.Кочеткова і К.С.Кочеткової. Згодом - за посібником Б.Є.Вейца та ін. «Алгебра і початки аналізу» Нарешті - за посібником А.М.Колмогорова та ін.

       Найбільш модернізованими і незвичними для вчителів виявились підручник "Математика" для 4 класу і навчальні посібники "Геометрія" для 6 і 7 класів. У 4 класі вже в першому розділі вводились поняття "висловлення", "множина", "елемент множини"   та ін. Для більшості вчителів ці нововведення не виявились надто важкими.

       Значно важче доводилось учителям геометрії. Тут докорінно змінено символіку. Якщо раніше запис АВ позначав і пряму, і промінь, і відрізок, і його  довжину, то в роки модернізації ці поняття стали розрізняти: (АВ), [АВ,), [АВ], |АВ|. Окремими символами позначали геометричні перетворення, а також теоретико-множинні і логічні знаки відношень  та ін.  А головне - зовсім іншим став зміст геометрії 6-го класу. Замість традиційного матеріалу про кути, трикутники і паралельні прямі тут розглядались конгруентність фігур, переміщення, симетрію тощо. Істотно змінилось 90 % геометричного матеріалу. До того ж виклад із самого початку будувався на аксіоматичній основі. Усе це для вчителів, особливо старших, створювало значні туднощі, вони мали докорінно переучитись. Допомагали їм перевчитись численні методичні посібники, курси перепідготовки, семінари тощо. Держава відводила для цього багато коштів, а якість знань і умінь учнів все помітніше знижувалась.

       За модернізованими шкільними підручниками і навчальними посібниками школи працювали біля 10 років. Завдяки неймовірним зусиллям учителів і методистів, завдяки величезним затратам державних коштів на переучування вчителів, друкування нових навчальних і методичних посібників, екранних та інших дидактич- них матеріалів модернізацію шкільної математики було в основному завершено. Залишалось тільки внести корективи у підручник геометрії для 6 класів. Але сталось інакше. З водою вихлюпнули і дитину.

        Щоб зрозуміти, як таке могло статись, слід придивитися, за яких умов усе це відбувалось. Діялось це тоді, коли метастази брехні, некомпе- тентності і безвідповідальності обплутали весь державний організм. Насамперед некомпетентність і безвідповідальність найвищого керівництва - політбюро ЦК КПРС. Що і як тоді творилось стосовно модернізації шкільної математики, докладно описано у статті Р.С.Черкасова, надрукованій в ж. "Математика в школе", 1997,  №3.

        Стосовно шляхів здійснення модернізації українські методисти-математики мали різні погляди. Одні пропонували внести ще радикальніші зміни, обов’язково знайомити учнів з важливішими математичними структурами. "Векторні простори - ось що має бути основним у викладанні. Учні повинні звикнути до математичних абстракцій і бути обізнаними з найважливішими математичними структурами". Інші вважали введення ма­тематичних структур в загальноосвітні школи передчасним, як і надмірне оновлення геометрії 6 класу. Дискутували найбыльше в Україні, але вирішувалось усе тоді в Москві.

      Українські методисти пробували створити власні підручники і навчальні посібники з математики, але їм не давали ходу. Маємо на увазі книги:

І.Ф.Тесленко. Геометрія, для 5 класу.

І.Ф.Тесленко, О.С.Дубинчук. Геометрія, для 8 класу.

Л.М.Лоповок, І.Ф.Тесленко. Геометрія,   для  вечірніх шкіл.

         О.С.Дубинчук, З.І.Слепкань. Алгебра і елементарні функції, для 9-х класів вечірніх шкіл.

         Коли спроба докорінно модернізувати шкільну геометрію не вдалась, природньо було за основу нового підручника взяти книгу О.Ф.Семеновича та ін., яка вважалась тоді кращою. Однак "зверху" розпорядились підручником зробити книжку академіка О.В.Пого-рєлова. Його "Геометрію" (видання 1979 р.) проекспериментували спочатку в Харкові. Результат - незадовільний. За те дуже критикували методистів Харківського педінституту, які, мовляв,  не змогли правильно оцінити книгу. У наступному році, доповнивши її задачами із старих збірників задач Н.А.Рибкіна, надрукували нове  видання в Києві. Доручили кафедрі математики і методики математики Київського педінституту організувати її експери- ментальну перевірку. Тоді (1972 - 1983 рр.) кафедрою керував автор цих рядків, йому добре дісталось за об’єктивну характеристику книги. Бо тоді, щоб догодити Політбюро, у десятках видань розхвалювали її  як найкращу не тільки в СРСР. Згодом на неї надійшло 400 сторінок різкої критики, але "зверху" заборонили друкувати будь-що критичне. Тоді академік О.Д.Александров надрукував брошуру "Об одном изложении геометрии" (Новосибирск, 1986. Репринт № 15. Сиб. отд. АН СРСР) і розіслав її усім математичним кафедрам. Хоч у брошурі писалось про «Геометрию» О.В.Погорелова  для студентів, але все написане в ній стосувалось і шкільного варіанта книги. У брошурі зокрема відмічалось: "Книга написана с множеством ошибок в самих основных вопросах, с чрезвычайной небрежностью, доходящей до формулировок бессмысленных аксиом, заведомо неверных утверждений, ошибоч- ных доказательств, негодных определений... В этом отношении она представляет, наверно, рекорд в математической литературе... В целом пособие разлагает дух науки и в самой ее сущности, дух интеллектуальной добросовестности"

        Що мали робити "верхи", коли на запроваджуваний посібник геометрії появились сотні таких негативних відгуків? Оголосили 1986 р. конкурс на створення нових підручників.  Участь у ньому взяли біля ста авторських колективів, понад 200 спеціалістів. Результати повідомили 1988 р. Перше місце присуджено "Геометрії" Л.В.Атанасяна та ін., друге й трете місця поділили рукописи О.В.Погорєлова і Г.П.Бевза та ін. Відтоді у школах України геометрію стали вивчати тільки за підручником О.В.Погорєлова. "Геометрію" Г.П.Бевза та ін. затверджено Міністерством освіти Російської федерації з грифом "учебник для 7 - 11 классов средней школы". Підручник передруковували в Москві 1992, 1994 і 1996 рр.,  за ним кілька років працювали школи Росії, Казахстана та деяких інших республік. Тільки - не в Україні. Хоч писався піручник насамперед для україських учнів і вчителів.

         Відмітимо важливішы книги українських методистів-математиків, надруковані в розглядуваний період  (перші 11 авторів - професори; книги, відмічені зірочками, написані у співавторстві ).

        І.Ф.Тесленко (Київ): Про викладання геометрії в середній школі. Методика викладання математики в ІУ і У класах (геометрія). Методика викладання планіметрії*. Формування діалектико-матеріалістичного сві­тогляду учнів при вивченні математики. Математика, для факультативних занять у 9 класі.

        3.І.Слєпкань (Київ): Методика викладання алгебри і  початків аналі­зу. Обчислення на мікрокалькуляторі. Викладання геометрії в середніх ПТУ, Психолого-педагогічні основи навчання математики. Математика, для факультативних занять у 10 класі.

      О.Ф.Семенович (Черкаси): Геометрія, аксіоматичний метод. Геометрія для 6-8 класів*. Геометрія для 6-8 класів (за ред. А.М. Колмогорова)

       Л.М.Лоповок (Луганськ): Збірник задач з геометрії для 6-8 класів. Збірник задач з геометрії для 9 - 11 класів. Розв'язування геометричних задач у середній школі. Виховна робота на уроках геометрії в 6-8 класах. Факультативні завдання з геометрії для 7-11 класів.

        Г.М.Скобелев (Херсон): Математика в позаурочний час*.

        М.А.Чайковський (Львів): Квадратні рівняння.

        В.М.Шунда (Вінниця) : Функції і їх графіки. Збірник задач з алгебри для 7-9 класів.

        Я.М.Жовнір (Харків): Розв'язування позиційних задач підвище ної трудності*. Позиційні задачі в стереометрії.

        М.І.Кованцов (Київ): Математика і романтика. Математична хрестоматія (алгебра і початки аналізу). Математична хрестоматія (геометрія).

        О.І.Бородін. Біографічний словник діячів у галузі математики. Історія розвитку поняття про число і системи числення.

        Л.М.Вивальнюк. Числові системи.

        В.Н.Боровик (Чернігів): Математика, для факультативних занять у 8 класі*. Математика, для факультативних занять у 10 класі.

         А.Г.Конфорович (Київ): Атеїстичне виховання при викладанні мате­матики. Математичні вечори у восьмирічній школі. Нескінченність у математиці. Колумби математики. Математичні софізми і парадокси. Математика лабіринта. Дорогами унікурсалій*. Остроградський. Добрий день, Архімеде. Історія розвитку матема- тики. У пошуках інтеграла.

         Г.П.Бевз (Київ): Методика викладання математики. Методика викла­дання алгебри. Методика розв'язування алгебраїчних задач у 6-8 класах. Методика розв'язування стереометричних задач. Геометрія тетраедра. Довідник з математики. Довідник з елементарної математики. Урок мате­матики в школі. Математика, для факультативних занять у 7 кяасі. Методика викладання математики; практикум.

         О.С.Дубинчук (Київ): Методика викладання математики в 4 і 5 класах. Викладання геометрії в середніх ПТУ.

         М.І.Бурда (Київ): Вивчення геометрії в 7 класі. Вивчення геометрії у 8 класі. Розв'язування задач на побудову.

         Л.С.Карнацевич (Харків): Вивчення геометрії в 6 класі. Уроки геометрії в 9 класі. Уроки геометрії в 10 класі. Кабінет математики в школі.  Навчати мислити

         О.І.Власенко (Вінниця): Формування діалектико-матеріалісти- чного світогляду учнів при навчанні математики. Методика викладання математики (загальні питання).

        В.А.Вишенський (Київ): Вибрані задачі з алгебри і геометрії*. Збірник задач Київських математичних олімпіад. Збірник задач з математики.

         М.Л.Крайзман (Львів); Контрольні письмові роботи з геометрії. Роз­в'язування геометричних задач методом векторів. Розв'язування геомет­ричних задач методом координат.

         В.І.Михайловський (Київ): Практикум з розв'язування задач з математики*. Збірник задач республіканських математичних олімпіад.

        Наведений перелік - тільки частина книг зі шкільної математики і методики її викладання. Друкували тоді по кілька книг також В.Г.Коваленко, М.П.Маланюк, С.Б.Веселовський, М.П.Грицаєнко, А.Г.Медяник, М.І.Авраменко, В.М.Кухар, Т.М.Хмара, Н.Д.Мацько, З.М.Литовченко, Д.В.Клименченко, Л.З.Карелін, І.Г.Габович, Я.М.Суконник, Ф.Г.Шимановська, Я.Л.Каплан, І.Я.Галай, Н.Г.Токар, А.С.Макуха, В.Н.Осинська, В.Є.Михайленко, І.Ф.Следзінський та ін. 

        З наведеного далеко неповного переліку видно, у яких багатьох напрямках працювали українські методисти-математики. А ще ж у розглядувані роки надруковано багато сотень методичних статей у різних українських і не тільки українських збір­никах, журналах. Зокрема, майже щороку виходили збірники "У світі ма­тематики" (відповідальний редактор М.Й.Ядренко), "Методика викладання математики" (відповідальний редактор І.Є.Шиманський, а з 9-го випуску - Г.П.Бевз).

       У 70-80-х роках в Україні професорів серед методистів-математиків було біля десяти, а докторів педагогічних наук - два. Докторські дисе­ртації зі спеціальності 1З.00.02 - методика викладання математики   -  захистили Тесленко І.Ф. і Слєпкань 3.І.

       Тесленко І.Ф. захистив у Київському педінституту дисертацію "Педагогічні основи викладання геометрії в середній школі" (1970).  Типографським способом дисертацію не опубліковано.

        Слєпкань 3.І. захистила в Москві при АПН СРСР дисертацію на тему "Методическая система реализации развивающей функции обучения математике в средней школе" у формі  наукової доповіді, за сукупністю публікацій (1987).

        Деякі автори своїх докторських дисертацій не змогли захистити.

        Білий Б.М.  1972 р. захищав у Москві дисертацюю "Становление и развитие методики преподавания математики в УССР". Провалили на захисті. Основний зміст дисертації опубліковано в книзі "Методика викладання математики. Становлення і  розвиток в УРСР"  -  КТЕІ,  І97І, 286 с.

        Бевз Г.П. подав до захисту 1970 р. дисертацію "Основи сучасної методики математики" (опоненти: Фільчаков П.Ф., Скоробогатько В.Я., Менчинська Н.О.). В Україні не дозволили захищати, а в Мос- кві запропонували перекласти російською мовою дисертацію і всі книги, тобто біля 2000 сторінок. Дисертант відмовився перекладати. Основний зміст дисертаційної роботи у вигляді навчального посібника для студентів "Методика викладання математики" передруковувався в 1968, 1972, 1977 і 1989 роках.

        Питаннями шкільної математики у згадуваний період займалися два академіки.

        О.В.Погорелов (1919 – 2002) - доктор фізико-математичних наук (1948), академік АН УРСР (І96І), академік АН СРСР (І976), лауреат Ленінської премії (1962). Народився в Білгородській обл., навчався в Харкові  і Москві, працював у Харкові. Автор "Геометрії", за якою учні 7-11 класів навчалися, починаючи з 1970 р. Підручником книгу затвердили  в  1988 р.

      Шкіль М.І. - доктор фізико-математичних наук, дійсний член АПН СРСР (І989), АПН України (І993]. Народився 1932 р. в с. Бурбине Полтавської обл. З 1973 р. завідував кафедрою вищої математики, з 1985 р. - кафедрою основ інформатики і обчислювальної техніки,  з 1989 р. - кафедрою математичного аналізу Київського педагогічного інституту (тепер університету ім. М.П.Драгоманова]. З 1973 до 2003 р. - ректор цього університету. Автор підручників і навчальних посібників з математичного аналізу, алгебри і початків аналізу.

         Починаючи з 1965 р., в Україні, як і в усьому СРСР,  запровадили факультативні заняття з математики. На них відводили: у 7-му класі - 1 год., а в 8, 9 і 10 класах - по 2 год. на тиждень. Створено і окремі навчальні посібники для факультативних занять.

Скобелев Г.М. та ін. Математика, для 7 класу, 1969.

Костарчук В.М. (ред.), Математика, для 8 класу, 1969.

Зморович В.А. (ред.). Математика, для 9 класу, 1972.

Шиманський І.Є. (ред.). Математика, для 10 класу, 1970.

Жалдак М.І. та ін. Обчислювальна математика, 1973.

Бевз Г.П. та ін. Математика, для 7 класу, 1982.

Боровик В.Н. та ін. Математика, для 8 класу, 1981.

Вивальнюк Л.М. та ін. Математика, для 9 класу, 1984.

Боровик В.Н. та ін. Математика, для 10 класу, 1985.

        Навчальні плани тодішньої школи відповідали такій схемі.

        За всіма офіційними показниками навчання математики, як і інших навчальних предметів, у 70-80-х роках було поставлено добре. Але це – офіційна оцінка. Школа, як і все радянське суспільство, тоді важко хворіли. Метастази брехні, процентоманії, некомпетентності і безвідповідальності вже пронизали всі галузі і сфери радянської дійсності; не обминули і освіти. Зовні вигляділо все гаразд: школи добре відремонтовані, учні і вчителі модно одягнені і неголодні. А в душах - боліло. Майже в кожному номері "Учительской газеты" учителі признавались: "Душа не болит уже, а виновато поскули- вает... Успеваемость по отдельным предметам близка к нулю. В це-лом 25-30 процентов... Менять, срочно менять сложившийся порядок! Врать дальше нельзя... Менять сложившийся порядок - необходимо! Срочно!! Во-первнх, уважающему себя и своє дело учителю уже невыносимо работать в школе. Во-вторых, если наше общество не возьмется за школу самим серьезным образом, то через несколько лет забуксует перестройка во всей стране... Сложившийся порядок необходимо срочно изменить, чтобы спасти поколение людей... Умоляю, да нет - требую: "Дайте мне возможность честно работать!" Как громко нужно кричать, как сильно бить в непробиваемую стену бюрократизма, в котором мы погрияли, чтобы наконец услышали и поняли администраторы и академики, что нужно немедленное решение вопроса: как учить детей сегодня... Вся наша успеваемость, которую мы сами делаем на бумаге, - липа, преступная липа..." (25. 07.1987).

      Найвідоміші радянські учителі-новатори виступили із спільною заявою: "Мы выпускаєм в свет стяжателей, обывателей, легко становящихся на путь алкоголизма, наркомании, проституции правонарушений. Мы выпускаєм людей, от которнх нет проку на заводах, в КБ, потому что они не приучены к труду и разбегаются отовсюду, где надо всерьез работать... О каком же подъеме учительского духа может идти речь?.. Нередки случаи, когда и в школу назначают директором некомпетентного человека, которого необходимо трудоустроить. Школа и другие органн народного об-разования превращаются в отстойник для негодных руководителей" ("Учительская газета",  19.03.1988). Корисно вдуматися в ці признання. Тоді до вчителів не прислухались, тому й маємо те, що маємо.

      Недобре творилося тоді і в інших галузях - у виробництвах, торгівлі, в культурі. Скрізь - показуха і безвідповідальність. Аварія на Чорнобильській АС, трагедія з "Адміралом Нахімовим", вибухи на шахтах - то безвідповідальності виконавців,  некомпетентних або п’яних. Ще масштабнішими виявились безвідповідальності керівників, які продовжували вкладати величезні кошти і основну енергію суспільства в будівництво БАМу, десятки надпотужних  військових заводів, щоб побільше навипускати гармат, танків,  бомбардувальників, міноносців, авіаносців, ракетних установок, міжконтинентальних ракет. Тим самим сприяли все більшому занепаду сільського господарства, легкої і харчової промисловостей. А чи розумно було такими швидкими темпами форсувати русифікацію? В умовах урбанізації вона й так відбувалась надто швидко. А примітивні політики вирішили прискорити її ще й директивно. І заявили, що вже немає ні українців, ні грузин, ні інших націй, а є єдиний радянський народ. Російськомовний і керований з Москви. Багато дурниць натворили тоді бездумні керівники. Тому й розвалився СРСР сам від себе. Не якась чужа армія поборола його ззовні, не якась політична партія повалила його зсередини. А самі керівники, докерувавшись "до ручки", зрозуміли, що далі так жити не можна.

        1991 р. Україна стала суверенною самостійною державою.

Категорія: Мої статті | Додав: bevz (2012-02-17)
Переглядів: 1761 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 123
Друзі сайту mathlessons.ucoz.com
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0