Четвер, 2018-05-24, 4:26 PM
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт Бевза Григорія Петровича

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

СТАБІЛІЗАЦІЯ

        У кінці 20-х років влада в Кремлі утвердилась і приступила до реалізації стратегічних планів. А вони насамперед зводились до побудови наймогутнішої армії і залізної дисципліни у всім суспільстві. Заради цього здійснювались: колективізація, штучний голод, індустріалізація, масові репресії тощо. Школу вирішили стабілізувати: зробити скрізь і для всіх однакову, з обов'язковими для всіх навчальними планами і про­грамами, стабільними підручниками і посібниками. Постанови ЦК ВКП(б) 1932 р. відкинули усі попередні нововведення - комплекси, проекти, робочі зошити, бригадні методи, дальтон-плани тощо і припинили дискусії між Наркопросами України і РСФСР щодо термінів навчання. Українське керівництво відстоювало семирічку (бо тут явно наближався страшний голод і було не до освіти), а російське – дев’ятирічку. ЦК зобов'язало скрізь запровадити десяти­річку. Відкинули і всі підручники, які створювались в окремих республіках. Відтоді в Україні стали користуватися підручниками, які діяли в усьому СРСР: "Арифметика» І.Г.Попова, "Алгебра, ч.І,ІІ" А.П.Кисельова, "Геометрія, ч.І,П" Р.В.Гангнуса, Б.О.Гурвіца, "Прямолінійна три­гонометрія" Н.А.Рибкіна.

        У 1937 р. здійснено корекцію цієї системи підручників: авторів "Арифметики" і "Геометрії" оголосили ворогами народу. Писалось так: "Особенно неблагополучно обстоит дело с учебниками по математике. В течение ряда лет банда невежд, рвачей и литературных дельцов монополизировала в Наркомпросе и Учпедгизе издание математических учебников для средней школы. Результатом этого явилось снижение уровня математических познаний, столь важннх для будущих инженеров, моряков, летчи-ков, артиллеристов. Благодаря вмешательству советской математической общественности банда эта разоблачена и должна понести заслуженное наказание." Статті про це друкувала "Правда" (4.03.1937), журнал "Высшая школа" (1937, 2), "Математическое просвещение" (41) та ін. У цих публікаціях Попова, Гурвіца і Гангнуса називали "бандитами", "злодеями", "халтурщиками", "сверххалтурщиками". Про долю останнього дещо написав відомий поет Є.Євтушенко в автобіографічній поемі "Мама и нейтронная бомба»  (1982):

"Рудольф Вильгельмович Гангнус, отец моего отца,

латыш-математик, соавтор учебника "Гурвиц-Гангнус"...

Дедушка голоса не повышал никогда,

В трщщать седьмом на него повысили голос...

До войны я носил фамилию Гангнус..."

       Щоб відмежуватись від "ворога народу", поет взяв прізвище свого другого діда - білоруса Євтушенко.

       З 1938 р. усі загальноосвітні школи працювали тільки за такими підручниками математики:

А.П.Кисельов. Арифметика. Для 5-6 класів.

А.П.Кисельов. Алгебра, ч. 1 . Для 6 - 8 класів.

А.П.Кисельов. Алгебра, ч. 2. Для  9 - 10 класів.

А.П.Кисельов. Геометрія, ч. 1. Для 6 - 8 класів.

А.П.Кисельов. Геометрія, ч. 2. Для 9 - 10 класів.

Н.А.Рибкін. Прямолінійна тригонометрія. Для 9 - 10 класів.

       Ці підручники (їх називали стабільними підручниками) містили здебільшого тільки теорію. До кожного з них пропонувався єдиний для всього СРСР також затверджений Міністерством Освіти відповідний задачник.

Є.С.Березанська. Збірник задач і вправ з арифметики.

          Н.А.Шапошніков, Н.К.Вальцов. Збірник алгебраїчних задач.

Н.А.Рибкін. Збірник задач з геометрії, ч. І і ч. 2.

Н.А.Рибкін. Збірник задач з тригонометрії.

      Як бачимо, найпоширеніші були підручники Кисельова.

      А.П.Кисельов (1852 - 1940) народився в м. Мценськ у бідній сім’ї. Навчався в Орлі, Петербурзі, викладав математику, фізику і  креслення у Воронежському і Харківському реальних училищах. Його підручники арифметики, алгебри і геометрії вперше друкувалися в 1884, 1888 і 1893 р. Два перші до революції витримали по 30 видань, а третій 26. Ще більше разів вони друкувалися після 1938 р. Тепер поширена думка, що підручники Кисельова бездоганні. Це не так. Дореволюційні видання,  на наш погляд, не кращі від підручників алгебри К.Ф.Лебединціва чи Ю.О.Гурвіца і Р.В.Гангнуса. Тільки, згодом, друкуючись більше півсотні разів, вони з кожним разом поліпшувались,  їх переробляли відоміші спеціалісти: Хінчин,  Барсуков, Глаголєв. І все ж навіть їх останні видання містили недоліки і  грубі математичні помилки. Наприклад, у "Алгебрі, ч. 2" замість доведення властивості  "При основі, більшій від одиниці, більшому числу відповідає і більший логарифм" пропонувалося доведення оберненого твердження: «  , якщо ».     Тут також "доведено", що "сума однакових степенів двох чисел не ділиться на різницю цих чисел", "різниця однакових непарних степенів двох чисел не ділиться на суму цих чисел",  ''сума однакових парних степенів двох чисел не ділиться на суму цих чисел" (наслідки теореми Безу). Але ж неважко навести контрприклади:    21п + 7п  ділиться на 21 - 7,    62п+1 – 32п+1  ділиться на 6 + З,  62п + 32п  ділиться на 6 + 3   при кожному натуральному значенні  п. Немало некоректних формулювань було і в підручниках геометрії.

      Підручники А.П.Кисельова стали такими шанованими тому, що вони були стабільними, учителі за цими підручниками вчилися в школі, за ними опановували методику викладання, навчаючись у вузах, за ними навчали учнів. Не змінювались протягом багатьох десятиріч і шкільні збірники задач. Тому вчителі дуже добре знали  підручники і збірники задач, за якими працювали.

       Учні,  учителі і школи тоді були здебільшого дуже бідними: напівголодні учителі навчали в непристосованих приміщеннях напівголодних дітей. Але навчання не було обов'язковим, середню і навіть неповну се­редню (семирічну) освіту у передвоєнні роки одержувало менше половини дітей. Навчався тільки той, хто міг і дуже хотів на­вчитись. Ще й дисципліна була надто строга, і вимоги надвисокі. "Норми оцінок" для всіх регіонів і для всіх учнів встановлювались однакові. Про процентоманію, підказки або списування нн екзаменах не могло бути й мови. А екзамени проводились у кожному класі з кожного навчального предмета. Навіть у початкових школах!  

       Згідно інструкції НКО УРСР від 1939 р. у 5-10 класах з математики встановлювались такі екзамени:

5 клас - арифметика (письмовий і усний),

6 клас - арифметика (письмовий і усний),

7 клас - алгебра (письмовий), геометрія (усний),

8 клас - алгебра (письмовий), геометрія (усний),

       9 клас - алгебра (письмовий), геометрія (усний), тригонометрія  (усний),

       10 клас - алгебра (письмовий і усний), геометрія (письмовий і усний), тригонометрія (усний).

      Зверніть увагу: у випускному класі з математики здавали 5 різних екзаменів!  

     Наведемо перші варіанти для письмових екзаме­нів, які проводилися 1937 р., наприклад, в Одеській області.    


якісний аналіз екзаменаційних робіт здійснив Д.Гончаров. 

           

       Наведемо ще приклади білетів для усних екзаменів у 10 класі.


В середині 20 ст. випускники середніх шкіл мали непогану математичну підготовку, але було їх дуже небагато. У 1939 р. на 1000 душ, старших 10 років, семирічку  закінчувало всього 108, а в селах - всього 18 душ. Середню школу - разів у 10 менше.

За роки німецької окупації середні школи в Україні не працювали.

       Були спроби в деяких містах відкрити гімназії - платні, із Законом бо­жим - але через два-три тижні їх оточували німці з поліцаями і всіх учнів разом з нестарими учителями відправляли на каторжні роботи до Німеччини. Рейхскомісар України Кох розпорядився, що "навіть 4-класні школи можуть працювати тільки тоді, коли матимуть дозволені мною засоби навчання".

       У перші післявоєнні роки зміст шкільної математичної освіти зали­шався таким, яким був і до війни. Усі школи працювали за програмами і підручниками, єдиними для всього СРСР. Школи були ще бідніші, ніж пе­ред війною. Але люди надіялись на краще. У 1946 р. в Україні працюва­ло 18975 початкових, 8798 семирічних, 2339 середніх шкіл і 99 спеціальних шкіл-інтернатів. Число учнів з кожним роком зростало. Загальна успішність становила біля 90 %, школи з золотими або срібними медалями в 1948 р. закінчили 4364 випускників.

       У 1948 р. в Києві почав друкуватися щорічник «Математика в школі». Тоді ж при Київському педагогічному інституті організовано захисти ка­ндидатських дисертацій з методики викладання математики. Степінь кандидата педагогічних наук першими тут здобули методисти-математики: О.П.Сергунова, В.В.Котек, В.І.Сев- бо, ОЛ.Власенко, І.Ф.Тесленко, Т.Я. Нестеренко.

       Активну роль у розробці проблем, пов’язаних з викладанням математики в школі, відіграли в Україні вчені Б.В.Гнєденко, Є.Я.Ремез, П.Ф.Фільчаков, В.А.Зморович, О.С.Смогоржевський, а з методистів-математиків: О.М.Астряб, Д.М.Маєргойз, І.Є.Шиман- ський, М.Б.Гельфанд, О.П.Сергунова, А.С.Бугай, І.Ф.Тесленко, П.А.Горбатий.

       З приходом до влади М.С.Хрущова змін у радянському суспільстві, зокрема і в школі, ставало все більше, але спочатку математики вони майже не торкалися. З 1956 р. на зміну архаїчним підручникам і збірникам задач прийшли інші:

І.Шевченко. Арифметика, підручник для 5-6 класів.

О.Барсуков, Алгебра, підручник для 6-8 класів.

М.Нікітін. Геометрія, підручник для 6-8 класів.

С.Новосьолов. Тригонометрія, підручник для 9 - 10 класів.

       Примітка. Перше видання «Геометрії» підготовлене Нікітіним і Фетісовим, але частина, написана останнім, виявилась досить невдалою і її вилучили з підручника. Окремі школи працювали і за другою частиною книги «Алгебра» О.М.Барсукова, але її не затвердили підручником.

        Стабільними задачниками у цей час стали:

        С.О.Пономарьов, М.І.Сирнєв. Збірник задач і вправ з арифме- тики.

        П.О.Ларічев. Збірник задач з алгебри, ч. І і П.

        П.В.Стратілатов. Збірник задач з тригонометрії.

       Названі підручники і задачники хоч і були нові, але за змістом,  структурно і методично вони мало відрізнялись від попередніх.

        Істотніші зміни вніс "Закон про зміцнення зв"язку школи з життям" (І958 р.), згідно з яким об'являлось обов'язковим восьми- річне навчання, а середню школу назвали трудовою політехнічною школою з виробничим навчанням. Нові програми передбачали в кожному класі виконувати  вимірювальні роботи на місцевості (по 4 - 6 годин у кожному класі), здійснювати екскурсії і т.п. При цьому загальне число годин на вивчення математики дещо зменшувалось.

       По скільки годин на вивчення математики у кожному класі відводи­лося в різні роки, видно з таблиці.


        У 50-х роках рівень математичної освіти, який давали середні школи України, був найвищим порівняно зі всіма іншими роками. Це досягалось завдяки достатній кількості годин, які відводили для вивчення математики, стабільності підручників, програм, відсутністю "показухи" і "процентоманії", які появились пізніше. А головне - тим, що навчалися у середніх і старших класах тоді тільки ті, хто дуже хотів навчатись. З часом, коли у восьмирічних а потім і в середніх школах навчання оголосили майже обов'язковим, коли значно ослабла дисципліна і знизились вимоги, рівень математичних знань більшості учнів став помітно падати. Хоч офіційно "успішність" учнів з кожним роком зростала.

       Під кінець розглядуваного періоду в школах УРСР проводились тільки такі екзамени: 6-й клас - арифметика (письмово,), 7-й клас - геометрія (усно), 8-й клас - алгебра (усно), 9-й клас - алгебра і елементарні функції (усно), 10-й клас - геометрія (усно). Дані за 1966 рік. За відомостями МО УРСР успішність учнів з математики була:

в 1962 р. -  96,7 %;   у 1963 р. - 98,4 %;   у 1964 р. - 98,7 %.

      Істотно впливали на викладання математики в школах поширювані тоді модні нововведення: а) політехнізація навчання, б) досвід липецьких учителів, в) досвід кіровоградських учителів, г) метод Шаталова, г) програмоване навчання, д) кабінетна система навчання і т.п. У цих починаннях було справді немало корисного, але - не для всіх учителів, не для всіх шкіл. Коли ж заради показухи ці  «досвіди» і «методи» поширювали на всіх учителів і на всі школи, це здебільшого приносило більше шкоди, ніж користі. А ще вони здебільшого потребували великих затрат.

       Щоб обладнати тільки один шкільний математичний кабінет екранними та іншими технічними засобами, шторами,  новими класними дошками, потрібно було затратити понад 1000 крб. А в кожній школі створювали десятки різних кабінетів. Держава витрачала на все це мільярди карбованців, а загальний результат - негативний. Кабінетна система учителям подобалась, бо майже кожен учитель тоді мав свій власний кабінет, а  це зручно. Учням вона не подобалась,   бо вони не мали своїх місць і кожної перерви товклись зі своїми речами в коридорах. На якість знань кабінетна система майже не впливала. На виховання учнівської молоді впливала погано. Бо учні щогодини спостерігали шкільну показуху в дії і робили висновки, які не йшли на користь суспільству. Однак це окрема тема і тут ми її не розглядатимемо.

        Розглянемо тільки ті засоби навчання, якими користувались усі школярі. У зошитах усі писали спочатку дерев’яними ручками з бляшаними наконечниками, у які вставляли пера. Пера бували різні: "лопатка",  "ложечка", "рондо" та ін. Але учням дозволяли користуватись тільки перами "№ 86". Бо ними можна було писати букви і цифри "з нажимами", що вимагалося тодішньою каліграфією. Згодом появилися ручки з трьох частин: трубочки і двох вставок, у одній з яких кріпилось перо, а в другій - кусочок олівця. Ці ручки були зручніші і безпечніші

       Кожен учень носив до школи і чорнильницю. Спочатку це була будь-яка пляшечка з корком. Згодом появились білі керамічні чи прозорі скляні чорнильниці-невиливайки. На малюнку зображено її осьовий переріз. У післявоєнні роки деякі заможніші старшоклас- ники стали користуватися авторучками. Кулькові ручки появились у 70-х роках. Ними, як і авторучками, молодшим і середнім школярам спочатку не дозволяли писати, але згодом змушені були дозволити. Фломастери появились у 80-х роках.

       Класні дошки до 60-х років робили з фанери, пофарбованої в чорний колір. Пізніше - з лінолеуму: розкладні і розсувні. Багатші школи і вузи замовляли дошки зі шкла. На них зручно писати, але незручно користуватись циркулем. Учителі математики вважали, що для навчання найкраще підходить проста класна дошка з лінолеуму на дві стіни, на якій водночас могли б писати учнів 10.

          Громіздкі обчислення до сімдесятих років учні виконували, користуючись "Чотиризначними математичними таблицями" В.М.Брадіса, рідше - логарифмічними лінійками. Останні були майже в кожного учня старших класів. Пропонувалось знайомити учнів також з обчисленнями за допомогою арифмометрів. Згодом, коли появились мікрокалькулятори, усі ті засоби обчислень відійшли в історію

Категорія: Мої статті | Додав: bevz (2012-02-04)
Переглядів: 1950 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 123
Друзі сайту mathlessons.ucoz.com
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0